НОВИНИ БУЩИНИ

            ОРИСІ ГРИЦИНІ-МАТЕЩУК - 85!

     Ювілей поетеси, борця за волю і незалежність України, почесного громадянина Буського району

                       вшанували сьогодні у Буську земляки

«Якби нам сказали «йдіть на смерть, а буде Україна», ми би пішли. То був патріотизм, азарт. Ми тішилися, шо ми ось такі підпільники!»

                                          "Маківка", Орися Матещук (Грицина)

                                                   Орися Грицина-Матещук народилася 22 січня 1929р на славній Олеській землі , в селі Теребежі. Батько – Андрій Грицина боровся за незалежність України в лавах січових стрільців як воїн Української Галицької Армії, організував у рідному селі осередок "Просвіти". У 1939 році, рятуючись від сталінських людоїдів, сім'я переїхала до Львова, де Орися стала активною учасницею оунівського підпілля. 1945 року дівчина вступила в Юнацтво ОУН, пройшовши короткий ідеологічний вишкіл, стала членом ОУН (псевдо "Маківка").

Поширення націоналістичної ідеології Орися продовжувала і в Львівському університеті, до якого вона вступила у 1947 році.

 22 березня 1949 року Військовий трибунал МВС Львівської области засудив Орисю Грицину до вищої міри покарання. Стаття 54-1"а", за якою її судили, вважалася розстрільною, але тоді якраз був період, коли Сталіну треба було погратися в показну демократію перед ООН, тож смертна кара була тимчасово скасована. 19-річній "Бистриці", як і багатьом схожим на неї, було дозволено повільно згинути в умовах концтабору. Та Орисі знову пощастило: нарешті вмер Сталін. Через два роки закінчилася її каторга.

 Для Орисі Андріївни та її однодумців новий етап національно-визвольної боротьби почався у 1989 році. Впродовж 1989–1995 років очолювала перше об'єднання колишніх політв'язнів – Львівський клуб репресованих імені Михайла Сороки.

                                         

    Своїми роздумами про долю України мудра, мужня і шляхетна жінка ділиться зі співвітчизниками в нових книгах, що виходять з-під її пера. 2003 року побачила світ поетична збірка "Відважні, щирі, неповторні", потім спогади: "Незабутня Софія Караффа-Корбут" (2004 рік), "Олеська земля – земля героїв" (2006 рік), "А ми не скорилися" (2007 рік). Вона згадує про вірних друзів-революціонерів, які стали політв'язнями; про перші кроки боротьби проти поневолювачів у загальноосвітніх школах №№3, 5; про навчання в університеті, поновитися в якому в 1955 році не вдалося (влада заборонила зробити це); про те, як здобувала освіту в Харківському інституті культури (бібліотечний відділ), як заробляла пенсію у бібліотеках Львова.

 На рідних землях Олеся – "Бистриця" оточена великою шаною і любов'ю. Брала активну участь в утворенні Олеського цвинтарного меморіалу "Ми вмерли, щоб Україна жила".

 Сторінки, прикрашені розповідями про славне життя Орисі Матещук-Грицини, назавжди залишаться у літописі України.

У районному народному зібрались бібліотекарі з усього району, щоб добрим словом згадати славну землячку.

   Про життєвий шлях Орисі Матещук цікаво розповіла директор Олеської бібліотеки Марія Карпій.

       Керівник районного відділу культури і районної "Просвіти" Людмила Ціхоцька акцентувала увагу на новому виданні книги Орисі Матещук "Незабутня Софія Караффа-Корбут", яка вийшла в світ у 2014 році і присвячена 90-річчю з дня народження відомої художниці.

          Поетичні твори Орисі Матещук, які найбільше запали в душу процитувала Леся Вовк.