Захисник Вітчизни – горде звання

Правильні пріоритети.

      Сонячним осіннім днем Переволочненська школа зустріла свого колишнього учня Степана Мандибуру . Він зі серпня несе військову службу у зенітно-ракетних військах (м.Миргород Полтавської області).

      У приміщенні школи було багатолюдно:вчителі, учні, односільчани. Урок-зустріч розпочався з благословення о.Степана Собківа.  Привітав солдата словами щирої вдячності за ратний труд сільський голова Василь Колещук.

     Серед присутніх – велика родина Мандибурів. Тут з діда-прадіда передається від батьків до дітей свята любов до рідної землі , шана до праці, а тепер ще й найголовніше – обов’язок захищати Україну.

     Минуло 14 років, відколи випускник Степан пішов на широкі дороги життя. Після закінчення будівельного технікуму – служба в армії і робота на новобудовах і на будівництві церкви у рідному селі. 

     І коли отримав військову повістку – без вагань  став у солдатський стрій.

Щось тепле і світле зворухнулося у кожному серці, коли Степан Іванович розповідав про безкорисливу і міцну солдатську дружбу. «У кожного свій світогляд, свої переконання, але усіх нас єднає спільна мета: зберегти мир і неподільність України». Завершив солдат свій виступ зверненням до учнів: «Ви всі повинні добре вчитися, щоб через знання і патріотизм привести Україну у європейську світлу хату».

     Реквієм за полеглими в зоні АТО прозвучала пісня «Червоні маки» у виконанні шкільного ансамблю. Учні 1-4 класів передали Степану Івановичу свої малюнки для бійців АТО.

    Через день солдат повернеться до своєї частини, а біля отчої хати стане на чатах чекання, позначене барвою смутку. І усе село буде серцем чекати на своїх захисників.

Любов Гудзь, с.Переволочно