У 44-х школах району зрадіють таким реформам

Втішаться і  матері молодших школярів, які "працюють репетиторами" своїх перевантажених діток

    17 листопада Міністерство освіти розпочало  розвантаження навчальних  програм початкової школи.  Ура!
    "У Міністерстві освіти та науки за ініціативи заступника Міністра освіти і науки Павла Полянського відбулося засідання робочої групи щодо розвантаження надмірно ускладнених навчальних програм для початкової школи. Принципово ж нові програми розроблятимуться у контексті вже нового освітнього законодавства.

    За словами Павла Полянського, через надмірне ні науково, ні дидактично не виправдане навантаження у школі діти втрачають мотивацію до навчання, а вчителі – до викладання. До того ж, програми нерідко передбачають такі вимоги до дітей, які значно перевищують параметри Держстандарту початкової освіти. До цього додається велика кількість предметів, багато з яких – "одногодинні"; чи не щоуроку вчитель змушений навчати дітей новій темі. Адже головне завдання педагога у початковій школі – зацікавити і навчити школяра, а не "вичитати" запланований матеріал".
     Міністерство оголосило, що  "передбачається упродовж листопада здійснити весь комплекс робіт, пов'язаних із "розвантаженням" програм".

Хоч би новий міністр освіти не "змінив курс реформ"!

"Ми із зброєю стоїмо тут, щоб не ховалися вдома наші рідні по лісах і криївках, щоб не вивозили українців в товарняках в Магадан чи в Казахстан"

Буські волонтери "Обласного автомайдану" успішно довезли допомогу  нашим захисникам

  

     Волонтери "Обласного автомайдану" передали  військовим речі,зібрані бущанами для наших героїв. 

     Як розповів нам Петро Жукровський, вони зустрілися із нашими земляками із Буська, Красного і Задвір"я -  Андрієм Ковалем, Віталієм Сулеймановим, Степаном Гунчаком та іншими військовослужбовцями , які охороняють блок-пости біля Щастя, Старобільська, Лисичанська.

      Далі Лисичанська проїхати не змогли, адресовану бійцям допомогу у Кримське  довозили уже військовою машиною.

   

  У часи затишку наші хлопці ще й вміють облаштувати свій побут. Серед військових є ще й художники, які розмалювали і свій бліндаж.

 

"Ми із зброєю стоїмо тут, щоб не ховалися вдома наші рідні по лісах і криївках, щоб не вивозили українців в товарняках на Сибір чи Казахстан"

Інтерв'ю з керівником "Обласного автомайдану" Петром Жукровським про поїздку на схід слухайте у п'ятницю в денному ефірі.

      

Родом з лелечого краю

«Брейн-ринг» - цікаво про рідну землю

    Учні 7А класу Буської школи  №2 провели пізнавально-розважальну гру «Брейн-ринг» у вигляді популярної телепередачі "Що? Де? Коли?"
    Змагалися дві команди–«Патріоти Буська» та «Україна», які виборювали першість з історії рідного міста.
Ведуча гри, класний керівник Галина Сень підготувала для учасників  цікаві запитання, які стосувалися відомих людей, визначних місць та важливих подій нашого міста.

Готуючись до брейн-рингу, школярі перечитали немало історичної літератури, авторами якої були Б.Фалінський, А.Шнайдер, о.Володимир Чучман, І.Савчин, М.Зозуля та інші.

Боротьба за перемогу була напруженою. Журі у складі працівників Буської дитячої бібліотеки та педагога-організатора школи одностайно оголосило переможцем команду «Патріоти Буська».

Найактивнішими учасниками були капітани команд Мокрицька  А. та Красіцька Я., а також Романюк С., Туцький М., Матусевич Г., Стадник О., Маркевич С.,

Банах А. та Бедрій А.

Музичну паузу підготували Ренчка Д. та Роман А., які виконали патріотичну пісню про Україну в стилі реп.

На завершення голова журі, завідувачка районної дитячої бібліотеки Галина  Гораль вручила солодкі подарунки учасникам гри і розповіла про цікаві сторінки з історії України. 

Благодійний ярмарок «Завзятих пластунів» 

     Сьогодні у Заводській школі  відбувся благодійний ярмарок. Інціатива належить керівнику гуртка «Завзяті пластуни» Наталії  Сапріянчук та її гуртківцям. 

Ярмарок проведений з благородною метою – усі кошти будуть використані для придбання подарунків до Дня Св.Миколая дітям із  дитячого будинку «Добре серце» (с.Новий Миляти).

        Приготовані гуртківцями різноманітні солодощі миттєво були розкуплені учнями школи. Під час проведення ярмарку панувала особлива, тепла, душевна атмосфера. Діти задоволені,щасливі! Напевно,такий настрій пов’язаний з тим, для кого вони старалися і кому зможуть допомогти.

     

Адже милосердя починається з власного дому.  

Кожна поява шляхових ремонтників на дорогах Красного

                                   наче національне свято!

     17 вересня минув рік з часу перекриття дороги біля переїзду краснянами, які вимагали негайного ремонту шляху.Саме тоді Служба автомобільних доріг Львівщини (перший заступник начальника  Василь Баранович)  пообіцяла за 25 днів зробити дорогу через Красне. Коли пікет розходився, то вже була техніка і починали латати дорогу. Та працювали тільки  одну годину!
     Пікетувальникам влада пригрозила криміналом і люди вже більше, як обіцяли, не зупиняли рух транспорту на цій дорозі.  Депутати, громадські діячі  почали писати звернення у різні інстанції, просити і вимагати ремонту. Дарма.
      Закінчилось все великим протестом на Майдані у Києві. Через обман влади, безсилля громади, убоге життя провінції на фоні "золотих батонів". Там, на Революції гідності,  потужно було представлене і Красне.
   А дорогу з того часу  ремонтували не кілометрами, а ямами. По шматку із весни. До морозів.

     Сьогодні знову рівняли  ділянку вибоїстої дороги між залізничним переїздом і селищним музеєм.
    При самому переїзді дорога була такою убитою, що зовсім не проглядалося асфальтове покриття, лише різної глибини вибоїни, легко обминути які було неможливо.     Тут не одне авто пошкодило ходову, не один водій сипав набором лихих слів, шукаючи можливий безпечний проїзд!   

 До вечора увесь камінь розгорнули, засипавши каскади ям і вибоїн.

          - Його би зв'язати якоюсь смолою, довше б послужило! - коментували роботу шляхоремонтників водії. - Там "Онур"коло Олеська  трасу ремонтує, асфальт знімає - може б в Красному ним дорогу засипати! Скільки б нервів і машин збереглося!

          Пропозиція риторична, бо навіть не бідній селищні раді Красного вкладати свої гроші у державну дорогу - кримінал.

  Слава героям!

 Це наші хлопці на сході захищають Україну і нас!

У Боложинівській школі відбулася незвичайна зустріч. 

До школярів завітав  Степан Дудич, військовий, який брав участь в АТО, батько п’ятьох дітей, четверо з яких навчаються у цій школі . Діти зустріли його святковим короваєм та квітами.

    
    Степан Миколайович розповів про військові будні в зоні АТО. Особливо вразили  розповіді про дітей ровесників з Донеччини і умови їхнього життя. Також він подякував за надіслані раніше листівки та малюнки.

   Учні присвятили односельчанину вірші, а також намалювали малюнки нашому героєві і його друзям на Сході. До сліз зворушив усіх присутніх відео – кліп на пісню «Вбережу» у виконанні  В. Марчука. 

    Закінчилася зустріч виконанням Державного гімну України та молитвою за те, щоб усі солдати повернулися додому живими і здоровими.

 

     Степан Дудич зі своїми донечками Марією, Галинкою та Настею.

 Свого научайтесь!

Кожен урок учителя - майстер-клас

У країнах старої Європи вивчення народних ремесел - один з пріоритетів базової освіти.

 І у наших школах вчителі-професіонали вміють зацікавити своїх вихованців скарбами народу. 

                          Цього разу приклад із Андріївки.

      В Андріївській школі не випадково вибрали  тему «Виявлення і розвиток юних талантів на уроках трудового навчання та в позаурочний час»: Ольга Йосипівна Папроцька, вчителька цього закладу, підготувала семінар учителів трудового навчання та керівників гуртків декоративно–ужиткового мистецтва.

     У цей день, ніби український віночок, розквітла класна  кімната сільської школи. Все було прикрашене розмаїттям вишиваних рушників, серветок, обрусів.
     А вишивані сорочки у дітей увібрали усю майстерність рук малих і дорослих майстринь!

    Ольга Йосипівна провела змістовний урок «Українська народна вишивка»

    Разом з вихованцями, учнями 8 класу, оформила виставку дитячих робіт, презентувала творчі завдання.
      Під час уроку діти розповідали легенди, розгадували кросворд,вишивали, презентували домашні завдання, співали.

Роботу вчительки і класу належно оцінили і дирекція школи, і представники  відділу освіти Любомир Ціхоцький  та Оксана Рутецька.

  НА  ПОЧАТКУ  ГРУДНЯ  КРАСНЕ  МОЖЕ  МАТИ

                 ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН! 

Попередній був розроблений 44 роки тому. Спроба нового була у 1997 році, та не склалося!
    Працювати над нинішньою програмою плану команда розробників, до якої залучали з півсотні спеціалістів та місцевих депутатів, розпочала  ще у 2011 році.

     Цей об'ємистий документ із картами та дослідженнями чекали давно.
Донедавна генплан будь-якої території був великою таємницею, до нього мали доступ лише ті, хто мав реальну владу та міг з того скористатися!  І ось тепер він у селищній раді - відкрита мапа для кожного жителя - цікавтесь, це конституція Красного на наступні півстоліття. Зміни у генплан можна буде вносити лише через 5 років.

    Генплан має затвердити сесія селищної ради.

     Перед цим рішенням у Красному провели громадські слухання - доведення генплану до відома усіх бажаючих, жителів селища.
    На превеликий жаль, на  перше громадське слухання прийшло  аж ...25 краснян.   І це не тому, що мешканцям селища байдуже, де вони живуть, що завтра побудують у них по сусідству, кому і де виділили план під забудову чи бізнес, як буде з водою, водовідведенням, де зелені зони, у якому напрямку буде розвиватися поселення. Ні. Справа в іншому.
 По-перше.  Інформація про слухання така ненав'язлива і тихенька, що вразити може! Але є. Надрукована, згідно закону.
По-друге.   Загалом, у нас в районі, як і по країні, громадські слухання з будь-якого питання - це повна профанація, видимість участі громади у проблемах території.
    Дуже багатьом така форма вигідна: дотримались букви закону, а що людей на обговоренні було мізер, навіть не всі депутати місцевих рад знають і приходять - так то їхні проблеми! Кому треба - той знає!

Якщо хочемо громадянського суспільства, якого вимагали у Києві на Майдані, щоб усе діялось відкрито, справедливо, доступно - не будьмо байдужі до того, що діється навколо нас!

Сьогодні відбулася презентація генплану Красного для архітектурно-містобудівної ради району. Провів її головний розробник цього важливого проекту Іван Михайлович Олійник,  заслужений архітектор України, у недавньому головний архітектор області.

Жителі Красного отримають відкриту, доступну програму подальшого розвитку території.
Із генплану ми дізнаємось, що межі селища розширились майже на 250 гектарів.
Є у плані місця під індивідуальну забудову, але менше, аніж нинішніх заяв. Є над чим думати і мізгувати. Щоб по-правді було!
Є місця під технопарки - під курку, яка буде нести Красному золоті яйця.
Є територія соціально-культурного комплексу. На Золотому лані. Там і стадіон, і садок, і початкова школа, і зона відпочинку.
Є у генплані така дивовижа як швидкісна міжнародна залізнична колія. І проходити вона буде по дамбі уздовж Бугу! Вокзал - десь в районі цукрового. Поруч з нею може бути автомобільна дорога, що звільнить Красне від транзитного транспорту. Та це, очевидно, буде не скоро!

У генплані селища є величезна палітра обмежень:

     Прибережні річкові смуги, виробництво, залізниця, радіоцентр... Дражливим є цвинтар зі сторони Буська. Він дуже нашкодив підземному  водозабору,а вода скоро буде найціннішим ресурсом! А ще він зашкодив  не зреалізованому житловому масиву за сторонибабською дорогою.
    Красне не зможе жити без повноцінного водопостачання і водовідведення, адже криниці пересихають, водойми міліють і не знаємо, що буде далі. Генплан і це у собі містить.
    - Генплан облегчить життя усім мешканцям,- впевнений селищний голова Красного Олег Лотоцький.

Усі цікаві моменти про генплан Красного - денний ефір середи та в неділю - підсумкова програма "Наше Надбужжя".

Робочі моменти слухань. Розробник генплану Іван Олійник, селищний голова Олег Лотоцький.

Це перший у районі новий генплан. У розробці - генплан Побужан і Ленарівки.

Bogdan Lytvyn :  А як же без плану! В СРСР все було плановим. Американці, з якими мені доводилось співпрацювати, завжди вимигали детальних планів. Їх завжди дивували обіцянки наших людей:"Зробимо!" Питали:"Коли 1 пункт 2 пункт ?"
2 год · Вподобати · 1

Тривожний час змушує навчитися захищатись. І не тільки!

     Старий  тир міста Буська, що на спорткомплексі,  давно не служив за призначенням. Тут останнім часом молодь займалася бігом.

    - Спочатку влучи в ціль, а потім вже біжи!- жартує колишній військовий комісар, а нині громадський діяч і волонтер Володимир Луженцов. Він організував однодумців і разом відновили стрілецьку залу!

     - Знання і вміння за плечами не носити,- впевнений Богдан Глуховецький, керівник районного відділу освіти. - Вміти треба багато, не все робити. Ми хочемо дати дітям чимало для того, щоб легше було їм виживати у складному нинішньому світі!

   Протягом усього тижня учні 10-х 11-х класів з усього району  спробують свої сили і вміння у поводженні зі зброєю.
   Сьогодні у відновленому тирі у Буській дитячо-юнацькій спортивній школі розпочались навчання старшокласників зі стрільби.

 Інструктує школярів Володимир Луженцов

  Сьогодні початковий вишкіл пройшли юнаки із Красненської, Соколівської і Тур'янської шкіл.
     Завтра турнір продовжиться. Сам хід змагань для хлопців викликає неабиякий інтерес та завзяття! Що не кажи - чоловіча справа!

.

    Найбільш вправні стрільці із кожної школи візьмуть участь у військово-спортивних змаганнях, які відбудуться у неділю  30 листопада і будуть присвячені 23 -м роковинам Українського війська. Переможців чекає цікава мандрівка у Львів.

Посвята в джури

Маленькі козачата вже виросли

 Учні 5–их класів Буської школи №1, а це – 61 учень (класні керівники Курій Т.І. та Савіцька Н.В.) провели «Посвяту в джури».      «Джура» - зброєносець, помічник козацької старшини. Зазвичай, джурами були молоді хлопці, які разом з козаками ходили в походи та брали участь у боях. 

    Маленькі козачата вже виросли і час носити почесне звання «джура». Щоб отримати його, п’ятикласники пройшли ряд випробувань, які проходили у спортивному залі школи. Естафети, стрибки у мішках, відгадування загадок, чищення картоплі, вікторина допитливих і цікавих, метання паперового ядра, виконання козацьких пісень, конкурс компліментів довели, що хлопці і дівчата-сильні, вправні, розумні, талановиті, достойні носити нове почесне звання «джура».

    П'ятикласники – юні джури довели, що вони  вивчають і цікавляться історією свого народу, шанують минуле і варті майбутнього. Завжди готові стати на захист своєї рідної землі, так, як це чинили українські ватажки: Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Северин Наливайко та Петро Дорошенко.

    Історія України кривава, але сучасну історію створюємо ми. Тож нехай для нас найдорожчим скарбом буде сама Україна.

Анна Сапотюк, учениця 9 – А класу

Похід із запаленими свічечками запам’ятають малюки на все життя

 У День Гідності і Свободи, напередодні Дня пам’яті жертв голодомору,у дитсадку  «Лелеченя» міста Буська відбувся захід «Мово моя солов’їна».

 

Багато чудових віршів, пісень звучало про нашу рідну українську мову.

Педагоги Галайко Л. М., Іванечко І. П. запалили у дитячих серцях вогник гордості за свою державу. Після заходу відбулася колективна хода педагогів ДНЗ, дошкільнят та їх батьків до пам’ятника скорботи в м. Буську.

 

Спільною молитвою та запаленими свічками вшанували пам’ять жертв голодомору та репресій.

  Цього тижня територія Олеська потопала у сивому ядучому димі.     Горіли торфовиська

             Таких пожеж у районі не було роками!

     Жителі Йосипівки задихались від диму і чаду. Біла хмара площею 200 квадратних метрів окутала територію.
    Торф тліє, вогонь просувається  під поверхнею, завойовуючи нові території, лише час від часу  із невеликих пропалин виривається із надр землі. Ями згорілого торфу сягали метрової, півтораметрової глибини. Зупинити підземну пожежу  не може ані сніг, ані дощ.
     Її треба заливати потоками води. А це великі витрати людської праці, ресурсів, часу, пального. Окрім того, це велика екологічна втрата усього живого! (І торфу також -який-не-який, а енергоресурс!)
 

   Пожежники Буського та Олеського пожежно-рятувальних підрозділів на двох машинах пожежного караулу цього тижня постійно заливали тліючий грунт тоннами води. Працювали без перепочинку. У день витрачали 100-120 літрів пального! 

При цьому, у час гасіння торфу, весь житловий сектор району залишається незахищеним!   

- Яка причина цьогорічної напасті? -запитуємо в начальника  Буської ДПРЧ-14 Романа Іваськіва.

- Думаю, що безгосподарність, безвідповідальність  на полях. Буряни метрової висоти обкошувати нікому, легше підпалити. А тут під поверхнею торф!

 Воюємо з вогнем і димом. Витрачаємо таке необхідне, дороге і дифіцитне для нас пальне, ніби в землю зливаємо! 

Гасіння вогню в екосистемах  - дороге задоволення. Чи не легше не допускати підпалів?!!

     

 

 Світлини Сергія Лискова

  Міжнародний день інвалідів відзначила районна асоціація  

   "Повір у себе" - під такою назвою сьогодні районна асоціація інвалідів провела урочистий захід у Буській музичній школі.
    Асоціація інвалідів у нашому районі об'єднує 365 неповносправних, серед яких майже половина - діти і молодь. Найталановитіші виступили на сцені.

Ансамбль "Бусленя"  під керівництвом Андрія Коника. 

Зал музичної школи був повний, прийшли цілими сім"ями. 

 Ведучі дійства Мар'яна Климус та Люба Огороднік.

 Новостворений вокальний колектив "Надбужанка" подарував усім зворушливі патріотичні пісні.

Багато років керує асоціацією інвалідів у нашому районі   Софія Климус. 

Про здобутки і плани однієї з найактивніших громадських організацій - у недільній програмі Буського радіо.

Малі дітки дуже хотіли їсти, просили в мами хліба... А хліба не було...

Як розповісти дошкільнятам про страшну історію України

21 листопада в дошкільному навчальному закладі «Калинонька» селища Красне відбувся  захід, присв'ячений пам'яті жертв голодомору.
 Виховники розповіли дошкільнятам про історичні події 1932 – 1933років, коли загинули мільйони невинних людей, наших рідних і близьких синів та доньок України. 

 

Діти декламували вірші про шанобливе ставлення до хліба, про любов до України, співали пісні: «Хлібчик запашний», «Рідний край».

Прослухавши казочку «У пошуках щастя», дошкільнята зрозуміли, щастя це: «… коли всі здорові, веселі і їжі для всіх вдосталь».

Багато років минуло відтоді.

Та біль той не вщухне, і рани болять.

Про це не забудьмо!

Про це пам’ятаймо!

Ми мусимо всі ті часи пам’ятать!

Петро Порошенко: Голодомор - це була справжня і так само неоголошена війна проти України 

Сьогодні Бущина пом'янула найстрашнішу сторінку історії України - Голодомор

      Вперше за час вшанування пам'яті невинно убієнних українців голодом у нашому районі, учасниками скорботної урочистості були у переважаючій більшості молоді люди, пластуни.
     Мовчазна хода під синьо-жовтим стягом почалася із майдану Звитяги. Біля будинку Управління статистики - колишньої катівні НКВС, усі зупинилися та згадали ще одну чорну сторінку нашого краю.
    У ніші під меморіальною плитою запалили лампадки, міський голова Ростислав Сліпець та заступниця голови РДА Наталія Сервило поклали кошик квітів, пластуни заспівали "Отче наш".

     Відтак процесія рушила до пам'ятника Скорботи.

 

         Саме там і провели  віче-реквієм на фоні  сумних мелодій. Ведучі  Люба Огороднік та Ірина Каліновська читали вражаючі поезії та моторошні уривки спогадів очевидців голодомору 1932-1933 років.

Були на урочистості й промови. Про трагічні сторінки української історії і сьогодення говорили у своїх виступах Наталія Сервило та заступник голови районної ради Михайло Гаєвський.


Хвилиною мовчання вшанували   пам'ять про  загиблих українців, поклали квіти до монументу. Настоятель храму св. Юрія отець Андрій Баглай відправив молебень. 

     

 Завершилось віче-реквієм. Присутні склали запалені лампадки на місці молитви.

Наставники пластунів роздали молодим бужанам  булочки - символи життя і вічної пам'яті.

 Біля пам'ятника Скорботи ми зазнимкували Лілю Андрєєву, бущанку, художницю, за ескізами якої у 2009 році був витесаний з каменю цей світлий монумент:

"Вас вирвали із рідного гнізда, та з серця Україну - не зуміли!" - у пам’ять про жертви голодоморів, про репресованих, депортованих, переселених, про усіх українців, які у різні часи   історії зазнали болю і непоправних втрат.