НОВИНИ БУЩИНИ

96 БУЖАН ВІДБУЛИ ДО УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА

Ці проводи були особливими: відповідальними за покладену на хлопців та чоловіків місію (серед призваних і юнаки і голови сімейств).

Тривожними від розуміння того, що до кордонів країни стягнена ворожа армія, яка вмить може перетворюватись на "зелених чоловічків".

Напруженими від жіночих сліз і ридань ... 

Що не кажіть,  а спільнота відвикла від суто чоловічого, мужнього військового обов'язку.
     Армія скорочувалася, розформовувалася, розтягалася, розкрадалася, завмирала у професійному розвитку.
      Статус її нівелювався і нікого це не хвилювало: для чого нам вона?нащо зайві витрати?  з ким воювати?

      Безжальна реальність ще раз нагадала прописні істини:
"Народ, який не хоче годувати свою армію, буде годувати чужу!"
Нараз усі зрозуміли, що треба захищатися!
Територію, державу, свою родину, сім'ю врешті решт.


Мобілізовані бужани у більшості своїй таки були готовими до виконання головного обов"язку захисника Вітчизни і до призову поставились з розумінням і спокоєм.
Отець Смачило, який випроваджував  земляків і у їх числі свого сина, вселяв усім переконання, що все буде добре, з нами Бог!

Серед мобілізованих був чоловік бужанки пані Наді.
- Ви також плакали на проводах?- запитуємо її.
- У кожнім випадку треба шукати позитив! - філософськи та й з гумором відповіла вона. - Я свому сказала: ти від нас трохи відпочинеш, ми від тебе. Побуваєш 45 днів в доброму чоловічому товаристві на чистому весняному повітрі, позаймаєшся спортом, згадаєш юність. А ми тебе з донечками будемо з нетерпінням чекати! Я вірю, що  мир буде!!!

Школяриками сформовані команди відбули  до Бродів.

Післяслово:  Чи легко нараз відновити обороноздатність країни, яка нищилась два десятка літ? Не просто було зібрати у районі мобілізаційний резерв та організувати якісну підготовку у військовій частині.  Але  мусимо!