До 125  роковин Петра Франка

 Син знаменитого Каменяра був славним військовим пілотом УГА

У Красному сотник Петро Франко 

 створив авіабазу летунів 

Літали, як аси - і на чесному слові, і на одному крилі!

З історії:

Петро Франко був третьою дитиною в сім’ї Великого Каменяра. Він народився 21(28) червня 1890 р. у с. Нагуєвичах на Дрогобичинні. Від малої дитини був надзвичайно цікавий до всього, дуже рухливий, войовничий… Ще навчаючись у Народній школі, Петро Франко виявив великі здібності до хімії, а свою кімнату перетворив на лабораторію. Продовжив навчання в Академічній гімназії та Львівській політехніці на улюбленому хімічному факультеті. Інститут закінчив з відзнакою.

Петро Франко – військовик

З початком Першої світової війни (серпень 1914 р.) у відповідь на «Зазив» Головної Української Ради та Української Бойової Управи (УБУ) Петро Франко добровільно зголосився до Легіону Українських Січових Стрільців. УБУ надала йому військове звання «четар» й при­значила до розвідчої служби. В рядах УСС він відзначився як хоробрий й мужній командир. Був учасником багатьох боїв і походів УСС, як командир піхотних та технічних відділів. Як герой, проявив себе у боях під Семиківцями.

Після Листопадового чину 1918 р. Легіон УСС став основою для створення національних збройних сил ЗУНР – Української Галицької Армії. 

Державний секретар військових справ ЗУНР полковник Д. Вітовський залучив Петра Франка, який ще у 1916 р. у Сараєво успішно пройшов летунський вишкіл, до формування авіації УГА. Його було іменовано «сотником» та призначено референтом летунства у Начальній Команді УГА (1918-1920).

 У цей час багато сил та організаторських здібностей віддав Петро Франко для створення полкової авіаційної бази УГА у Красному та для безперебійного постачання полку літаками, боєприпасами та пальним. Особисто брав участь у бойових польотах до окупованого поляками Львова, бомбив польські батареї на Високому Замку та залізничному вокзалі, а також їх радіоцентр у Кадетській школі. 4 січня 1919 р. літак, на якому він здійснював черговий розвідувальний політ, було збито, а льотчика полонено поляками й відправлено до табору Домб’є, з якого Франко здійснив втечу і через Чехословаччину дістався у розташування частин УГА. Наприкінці січня 1919 р. він повернувся у свій авіаполк і одержав призначення полкового командира.

Напередодні відступу УГА з Красного 21 травня авіаційна частина на чолі з Петром Франком поділялася на три сотні та мала близько 50 літаків (із них 20 бойових). Крім 16 пілотів-галичан, Петрові Франку вдалося завербувати для служби в українській армії також австрійських пілотів, а найкращим пілотом вважали естонця  Євського.

 На рахунку його полку було багато героїчних подвигів, у тому числі й 16 збитих польських літаків. За заслуги в організації летунства УГА та у їх керівництві Головний Отаман військ Директорії УНР С. Петлюра присвоїв Петрові Франку військове звання полковник УНР.

Сьогодні з нагоди відзначення 125-річчя з дня народження професора Петра Франка відбулися урочистості у Львові, в будинку по вул. Івана Франка, 152, де певний час разом із родиною проживав Петро Франко.

Про це повідомляє кореспондент IA ZIK.

Захід розпочався покладанням квітів покладання квітів до погруддя Івана Франка, після чого гості виступили з науковими повідомленнями.

Директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Роман Горак зазначає: «Наш музей було відкрито у 1940 сином Івана Франка, Петром Франком. І саме у 1939-1941рр. Петро Франко жив тут із своєю родиною. Він залишився у нашій пам’яті не тільки як син Івана Франка, а й як знатна історична особа».